Минулого року, в останній день літа я взяв в сестри пограти привезену з Бразилії гітарку - кавакіньо. І як то буває, граючи на новому інструменті, починаєш наспівувати мелодії, які підходять під його звучання. Так погравши 10 хвилин і усвідомивши де там які ноти, я увімкнув диктофон і ще за декілька хвилин в мене було записано 2 стовпчики нової пісні. Переслуховуючи запис, в мене було відчуття, що то співав не я і взагалі до пісні відношення не маю. Прийшовши у вечері в Циферблат, я дав послухати запис Ліді та Дарині, і у відповідь почув лише здивоване "То ти співаєш?" Але написане запало в голову і згодом ми почали репетирувати цю пісню разом з Владом та Дашою. Та в тому що виходило не було такої щирості, як в першому диктофонному записі. Пізніше, в листопаді, ми з Владом почали записувати пісню в мене вдома, але з початком активних перепетій в Києві все відійшло на другий план і запис успішно пішов в шухляду на довгий час. І от сьогодні, більш ніж через рік з народження пісні, мені захотілося поділитися з інтернетом тим, що ми встигли записати. І хоч це і зроблений в мене вдома за пів дня самопал, та як кажуть круті продюсери - для початку головне не якість запису, а форма! Енджоі енд шейр :)

Теги других блогов: музика творчість гітара